шӓмӓн
шӓмӓн
Г.
уст.
1. право, воля; преобладание чьей-либо воли, права
    Мӓмнӓн шӓмӓннӓ наша воля.
    Тавар гӹнь тавар, кӹзӹ гӹнь кӹзӹ – ма попаза, тӹдӹн доно шагалеш, ӹшке шӓмӓнжӹм анжыкта ылын (Михалан Михала). Н. Игнатьев Топор так топор, нож так нож, что в руки попадёт, с тем вставал, показывал свою волю Михалан Михала.
2. дело, работа, занятие, деятельность
    Тонышы шӓмӓнӹм ӹштен шоктен, колхоз пӓшӓш кешӹвлӓӓт ӧлицӓштӹ каяш тӹнгӓлӹт. В. Петухов На улице стали появляться (букв. виднеться) те, кто, закончив домашние дела, отправляются на колхозную работу.
    Тиштӹ ӹдӹрӓмӓшӹн шӓмӓн уке! Н. Игнатьев Это не женское дело (букв. здесь женского дела нет)!