обречь
сов. высок. кого-что на что вӧйпны, шуны, лӧсьӧдны
   обречь врага на гибель вӧрӧглы вӧйпны пракмунӧм
   это дело обречено на провал тайӧ могыс пракмунас (помӧдз оз во)