кыр пон
лёк ног олысь, сӧмуститчысь, уна анькӧд ноксьысь айлов Ия здук видзӧдліс Валерий вылӧ... Весиг жаль лои. Но пыр жӧ пӧдтіс вӧрзьылӧм жальлунсӧ: «Вот ӧні, кыр пон, гӧгӧрвоин!» (И. Ногиев)