сьыы
[śi̮i̮] I вв. (Бог. Укл.) вым. (Кони, Отл.) иж.; см. сьылі вым. (Отл.); фольк. сьӧд сикӧджыд сьыыяд чёрные бусы у тебя на шее вым. (Кони) ◊ сьыыйӧ шыбиччыны броситься на шею кому-л. вв. (Укл.) ◊ сьыыя-гырка ӧткыза, йыла-діна пу кузя, а дышӧдзчӧ здоров как бык, ростом с дерево, а ленится II вым. (Кони) иж.; см. сив I вым. (Кони) сьыы муніс пронеслась буря вым. (Кони) сьыыйӧн пӧрӧдӧм пу поваленное бурей дерево вым. (Кони) сьыыйӧн зэрыс муніс прошла буря с дождём