ӧбижайтчыны
[e̮bižajtći̮ni̮] 1. лл. (Зан.) скр. сс. обижаться лл. (Зан.) эг бы мун, да ӧбижайтчыны мӧдас я не пошёл бы, да обижаться будет 2. лл. (Сл.) испытывать досаду, быть недовольным ме вылті ӧбижайтча аслам вӧралӧм вылӧ я очень недоволен своей охотой