гвоздь
Ⅰ
м. кӧрт тув; пу тув
прибить гвоздь кӧрт тув тувъявны
◊ гвоздём сидеть (засесть) в голове юрын бергавны (мӧвп йылысь)
◊ и никаких гвоздей прост. и некутшӧм сёрни мед эз вӧв; и ставыс
Ⅱ
м. разг. чего сюрӧс, вуж; тӧдчанатор
гвоздь программы уджтас сюрӧс
вот в чём гвоздь вопроса юалӧмлӧн со кутшӧм вужйыс