гвоздь

м. кӧрт тув; пу тув
   прибить гвоздь кӧрт тув тувъявны
   ◊ гвоздём сидеть (засесть) в голове юрын бергавны (мӧвп йылысь)
   ◊ и никаких гвоздей прост. и некутшӧм сёрни мед эз вӧв; и ставыс

м. разг. чего сюрӧс, вуж; тӧдчанатор
   гвоздь программы уджтас сюрӧс
   вот в чём гвоздь вопроса юалӧмлӧн со кутшӧм вужйыс