шкура
ж.
1) ку; воль (кӧрлӧн, йӧралӧн)
медвежья шкура ош ку
мять (выделывать) шкуру оленя кӧр воль песны
волк в овечьей шкуре погов. кык бана шаньга
делить шкуру неубитого медведя погов. лыйтӧм тар куштыны; кыйтӧм кӧч кульны; кыйтӧм сьӧлаӧс пуны
2) прост. ку, кучик, эж (мортлӧн)
у него шкура со спины сошла сылӧн кучикыс мышсьыс мынӧма
3) прост. презр. лов вузалысь
◊ шкуру драть с кого кучик кульны; нартитны
◊ спустить шкуру кучик пӧрччыны
◊ дрожать за свою шкуру ас вӧсна повны
◊ спасать свою шкуру ас вӧсна тӧждысьны