шкура
ж.
1) ку; воль (кӧрлӧн, йӧралӧн)
   медвежья шкура ош ку
   мять (выделывать) шкуру оленя кӧр воль песны
   волк в овечьей шкуре погов. кык бана шаньга
   делить шкуру неубитого медведя погов. лыйтӧм тар куштыны; кыйтӧм кӧч кульны; кыйтӧм сьӧлаӧс пуны
2) прост. ку, кучик, эж (мортлӧн)
   у него шкура со спины сошла сылӧн кучикыс мышсьыс мынӧма
3) прост. презр. лов вузалысь
   ◊ шкуру драть с кого кучик кульны; нартитны
   ◊ спустить шкуру кучик пӧрччыны
   ◊ дрожать за свою шкуру ас вӧсна повны
   ◊ спасать свою шкуру ас вӧсна тӧждысьны