кануть
сов.
1) уст. войтыштны
   слеза канула в тарелку синва войтыштіс тасьтіӧ
2) дзирскысьны дзурс вӧйны
   кануть в воду ваӧ дзирскысьны
   кануть ко дну йирӧ дзурс вӧйны
3) перен. изъявны, вошны
   кануть в темноту вошны пемыдӧ
   ◊ как (будто, словно) в воду канул ту ни сюв воши; быттьӧ ваӧ вӧйис
   ◊ кануть в вечность, кануть в Лету лоны вунӧдӧмаӧн, лы ни ку вошны