понпуш
[ponpuš] 1. вв. лл. скр. (О.) сс. высохший гриб-дождевик скр. (О.) кагаяслісь нёльземинъяссэ вӧлі войдэр понпушнас киськалэні, мед бурдас раньше, чтобы зажили опрелости у детей, их посыпали (припудривали) высохшим дождевиком 2. вв. скр. ячмень (на глазу) 3. лл. уд.; бот. дождевик (гриб)