закурить
сов.
1) заводитны (кутны, мӧдны, пондыны) куритны, куритчыны
   мы молча закурили ми чӧла кутім куритчыны
   он закурил с тридцати лет сійӧ заводитіс куритчыны комын арӧссянь
2) кого-что тшынӧдны, табак тшынӧн пӧдтыны
   закурить комнату тшынӧдны жыр
   закурить до желтизны пальцы куритчӧмысь вижӧдз тшынӧдны чуньяс
   они нас совсем закурили найӧ дзикӧдз пӧдтісны миянӧс табак тшынӧн