вӧлэсь
[ve̮leś] 1. иж. уд.; см. вӧлӧсьт иж. вӧлэсь быдӧн рӧбета вылӧ муніныс всем селом ушли на работу иж. бӧкевей вӧлэсьса ветлалӧ кто-то ходит из другой волости 2. уд.; см. вӧлӧсь во 2 знач. Важ. Лат. вӧлэсьтын ветлыны гулять Черн. рытъя вӧлэсьнам али асъя узянлуннам дӧнзьӧді букв. вечерней гулянкой или утренним сном тебе я надоела