рудз
[ruʒ́] I сс. (Меж. Ыб); см. ридз I Ыб видзьяс вылті мунігӧн турун руддзыс гижкйӧдлӧ когда идёшь по лугам, стебли травы царапают (ноги) II сс. (Чухл.) основание птичьего крыла III только в рудз киӧн пукавны, рудз петмен