быдзан
[bi̮ʒ́an] 1. вв. (Вольд.) вс. вым. сс. уд. хвост (птицы) вв. кыйсисьлі быдзансэ, куштісьлі юрсэ (чишкалігас шувалэні) охотнику хвост, общипывающему голову (приговаривают при палении) 2. вв. (Мор.); охот. палка с выемкой на конце (в ловушке для дичи)